10.08.2016 в приміщенні міської ради відбулось вручення відзнаки «Лицарський Хрест родини Мазеп» учаснику АТО з Бурштина, члену Правого сектора Роману Ковалю.

Побратим Романа – друг «Дід», котрий і привіз заслужену нагороду бійцю розповів, що цю відзнаку усі отримували там, на передовій. Проте Роман тоді був важко поранений і лежав у лікарні.
«Тож випала гарна нагода привезти цю нагороду сюди, до Бурштина. Мені часто доводиться бувати у багатьох населених пунктах нашої області і я усюди говорю одне й те саме – ми там, на передовій, захищаємо свою країну, своїх рідних. Проте не завжди нас тішить ситуація, котра у воєнний час є на території вільній від окупанта. Іноді бійці, повернувшись із фронту, одразу просяться назад, бо не можуть змиритися із тим, що діється вдома.
От був такий випадок, що хлопчина повернувся на косівщину і почав днями й ночами плакати. Його мати передзвонила до мене, передала телефон і у розмові він розповів, що плаче через те, що вирубали ліс. Він той ліс із дідом садив і їхав з фронту відпочити у ньому й набратися сил. А бандити, які тут залишились, його зрубали. От така ситуація».
«Дід» у Правому секторі відповідає за транспорт та доставку (тут би цю професію назвали логістикою), а там пан Василь, в більшості випадків кулями, доставляє добровольцям на передову воду, харчі, одяг та інші необхідні речі. Адже бійці «Правого сектора» досі є добровольцями і їх забезпечують волонтери а не держава. Тож пан Василь з рогатинщини, у свої 50 з лишком, виконує дуже важливу функцію.
«Я зараз теж трохи підліковуюсь, проте й тут є багато роботи. От вчора знову відправив воду на передову. Зараз організовуємось щоб допомогти нашому побратиму «да Вінчі» підремонтувати будинок у Задністрянську, десь треба допомогти вибити машину тих же дров на зиму. Хочеться своєю діяльностю принести якомога більше добра тим хлопцям, котрі зараз на передовій. Нам не потрібно приходити тільки на похорони, треба допомагати живим і завжди пам’ятати про них»
Свій фронтовий шлях Роман почав уже після брата – Василя Квасія, котрий уже демобілізувався зі збройних сил.
– Побачив, що брат воює, багато друзів поїхали, – розповідає Роман – та й собі вирішив поїхати. Потрапили ми зразу до батальйону імені Джохара Дудаєва, потім комбат загинув, батальйон розлетівся і я потрапив у батальйон Патріот. Саме тоді загинув побратим Вадим Савчак і багато інших друзів. Ми повернулись сюди. А вже через 5 місяців я знову вернувся на фронт і приєднався до Правого сектора.
Найстрашніші дні ми пережили на шахті Бутівка Донецької області, де сепаратисти були за 80 метрів від нас і нас розділяла тільки залізнична колія. Згодом я отримав поранення – під бліндаж потрапила 82-га міна випущена з міномета БМ-37. Спочатку мене лікували в лікарні в Авдіївці, потім у Красноармійську (нині Покровськ – ред), де витягнули два осколки, а вже потім – у лікарні в Дніпропетровську (нині Дніпро – ред.). Тепер я вже вдома і шукаємо лікарню, де б мені витягнули ще один осколок, котрий зараз знаходиться у правій легені.
Як тільки виздоровію, знову планую повернутись на фронт. Адже там багато побратимів і там зовсім інше життя. Ви розумієте, ми можемо їх звідти вибити, тільки ніхто не дає наказу. Ми ж там, на відміну від контрактників та призовників, стоїмо без постачання, без грошей, без статусів учасника бойових дій. Ми стоїмо за Україну, за своїх рідних.
Міський голова Роксолана Джура також подякувала Роману Ковалю за його життєву позицію, за його жертву.
«Ми намагаємось однаково допомагати усім учасникам війни на Сході – зазначила Роксолана Олександрівна. – Рішенням сесії міської ради ми звільнили усіх стопроцентно від сплати комунальних послуг. Держава у свою чергу надає пільги на оплату за газ та світло. Намагаємось всіляко сприяти у вирішенні побутових проблем, прийняті програми, згідно яких бійці можуть лікуватися та отримувати ліки.
На День незалежності ми ще раз вшануємо усіх учасників війни на Сході»
За більш ніж рік на війні Роман Коваль заробив ці нинішні подяки і осколок у легені. Осколок, котрий досі нагадує йому про хлопців, що разом воювали і загинули. А нам він має нагадувати про те, що є люди, котрі сьогодні кладуть свої життя для забезпечення нашого спокою і нашої Незалежності.

Джерело “Бурштинський вісник”
Опубліковано 17.08.2016 року