Раз добром зігріте серце вік не прохолоне

Раз добром зігріте серце вік не прохолоне

DSC_0241

Хтось із ідейних борців, що воювали у лавах ОУН-УПА звертаючись до своїх побратимів сказав: «Хлопці Україну на таці ніхто нам не принесе. Україна потребує крові». І він мав рацію. Бо бачимо, що й зараз східні терени України вмиваються кров’ю наших хлопців-захисників, які воюють проти нашого споконвічного ворога. Сили російського зла наступають не тільки на Україну, але й скалять зуби на всю Європу. Москва прагне створити тотальний хаос у вільному світі. Ми горді за нашу молодь, яка зупинила ворога і створила цю величаву добу, надихнувши наснаги в своїх дідів та прадідів, які воювали під стягами Романа Шухевича та його натхненника Степана Бандери.

img033
Сьогодні ми хочемо скласти шану і сказати велике дякую одному із тих, хто воював в лавах ОУН-УПА, хто пройшов через страшні радянські концентраційні табори, не зламався, дожив до наших днів і зараз в строю. А це – Роман Олексійович Німий. Звичайно він вже не може тримати зброю в руках і прицільно нищити ворога, але своїм патріотизмом він надихає нашу молодь на нові звитяги. Його кредо, його лінія життя – це Бог і Україна. Він жив і виховувався в середовищі, яке понад все любило Бога, Україну, а також, дбайливо заховувало свої національні традиції, звичаї, побут і все, що було притаманно українській нації. З волі його рідних, особливо батька і матері, в його душу глибоко всмокталися українські національні ідеї, за які він, скажімо словами Тараса Шевченка, карався, мучився, але не каявся. Тут треба признати і сказати, що то була велика доба, яка дала нам прекрасне покоління. І це правда, бо зараз наше сучасне покоління, як і колись минуле, дихає кров’ю. Але, що зробиш, така воля Божа.
Прагнучи допомогти нашим хлопцям, що кровавляться на просторах Донбасу, Роман Олексійович не тільки молиться за їхні душі, але й віддав на потреби українського війська тридцять тисяч гривень. І про це, у свій час, повідомляли засоби масової інформації. А тепер, зі своєї скудної пенсії (бо він не реабілітований) пожертвував відповідну суму грошей і спорудив в «Парку Слави», що в містечку Більшівці Галицького району пам’ятний монумент і тим самим увіковічив славу українських патріотів, що поклали своє життя на Майдані, а це величавий знак пам’яті героям «Небесної сотні». Вчинок, звичайно, неординарний, вчинок шляхетний і патріотичний, бо пан Роман усвідомлює і розуміє що те, що він сіє в цьому житті, обов’язково проросте у вічності.

DSC_0127«Парк Слави», в ті далекі часи, коли селище Більшівці було районним центром, представляв собою велике болото, мочар, куди енкаведисти зі всієї округи звозили трупи українських повстанців і тут їх топили, або заривали в канави. Словом – то великий могильник Української Слави. Більшівцівський парох отець-декан Василь Завірач добився того, що цей шматок землі здренували, осушили, спорудили пам’ятник воякам ОУН-УПА, засадили екзотичними деревцями, освятили і назвали «Парком Слави». І це прекрасно. Тепер у цьому парку, де спочивають сотні кращих синів і дочок нашого народу стоятиме пам’ятний знак «Небесній сотні» споруджений на кошти Романа Олексійовича Німого. Колись великий француз Віктор Гюго сказав, що в цьому світі є тільки одна річ, перед якою слід упасти на коліна – це людська доброта. І він мав рацію.
Під сучасну пору Роман Олексійович втратив зір і перебуває під опікою працівників будинку перестарілих, що в містечку Більшівці. Поважний вік дає про себе знати, адже зозуля вже накувала йому 87, болять старі рани, мучить самотність, крає серце ностальгія, а жити все ж таки треба.

DSC_0241
І ось в неділю, 14 серпня, у «Парку слави» відбулась презентація та освячення пам’ятного монументу «Небесній сотні». На урочисту церемонію прийшли мешканці Більшівців та священики і гості з навколишніх сіл. В своїх змістовних виступах отець Василь Завірач, отець Ігор Пелехатий, голова Братства ОУН-УПА Галицького району Микола Яцків та представники місцевої та районної влади висловили щиру подяку Романові Олексійовичу за жертовний патріотизм. А біля пам’ятника у інвалідному візку сидів винуватець торжества і в його очах бриніла сльоза.
За перебудовних часів Роман Олексійович був членом Української Гельсінської спілки, в Товаристві репресованих, в Товаристві української мови, в Русі та інших подібних організаціях. А з відновленням Незалежності України, став членом Спілки політичних в’язнів України, а згодом і Братства ОУН-УПА. Був одним з ініціаторів і творців Бурштинського музею національно-визвольних змагань. А також реалізував заповітну мрію свого життя – завершити роботу з оформлення музейних стендів, аби пам’ять про побратимів залишилася для прийдешніх поколінь. Був одним із активістів підготовки і спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в нашому містечку Бурштині. Це людина з великої букви, людина – взірець для кожного українця. Таким особистостям треба віддавати шану, писати про них книги, щоб молоде підростаюче покоління надихалось його мужністю, його непохитністю та любов’ю до України.
Слава Україні Героям Слава!

Джерело “Бурштинський вісник
Опубліковано 26.08.2016 року

Попередній Турнір з міні-футболу

Залиште свій коментар

Бурштинська міська рада


Контакти

вул. Січових Стрільців,4 м. Бурштин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, Україна, 77111

Графік роботи:

Понеділок – четвер: 08:00 – 17:15
П’ятниця: 08:00 – 16:00
Обідня перерва: 12:00 – 13:00
Субота – неділя: вихідний

В розробці

Бурштинська міська рада © 2021. Всі права захищено