Ми продовжуємо цикл розповідей про внутрішньо переміщених осіб, котрі зараз проживають на території Бурштинської територіальної громади.
До вашої уваги розповідь майстра спорту України, спортсмена з танців на візках, володаря численних танцювальних нагород Ігоря Боженка, з міста Слов’янськ.
- Ігорю, яким запам’ятався ранок 24 лютого?
- Цей день мав стати грандіозним для нашого танцювального клубу «ГРАНД». Ми з колективом та матусею (керівник колективу) мали поїхати у Харків на конкурс сучасної хореографії організації WUCA (керівник Пархоменко Артем). Проте цей ранок, замість найщасливішого, став найлютішим у моєму житті. Було чутно гучні вибухи. Звісно, конкурс скасували, кожен думав про свою безпеку та укриття. Уся моя сім’я (13 чоловік) зуміла виїхати аж у квітні, ми їхали двома машинами. Евакуація стала можлива, завдяки другу моєї бабусі Тоні – п. Миколі, який чекав нас у Бурштині.
- Як твоя сім’я тут облаштувалася?
- п. Микола не тільки нас зустрів, але й допоміг з оформленням усіх документів. Тоді було страшно, ми не знали, що далі. Чотири місяці проживали у Бурштинському НВК, де було облаштовано прихисток. Скажу чесно, я був вражений умовами, все було гарно: тепло, вода і зв’язок, чудове харчування. Головне – не лунали вибухи і постріли. Потім ми зуміли знайти квартиру у якій зараз живемо. Найбільше я, як і моя матуся (Олена Харченко) переживали за можливість самореалізації. Танці – не просто наше життя, з них складаємося як особистості. Без танців нас не існує…І тут у центрі міста, побачивши виступ АНТ «Вихор» (керівник О. Заставний) я не тільки був зачарований, але й здивований високим професійним рівнем. Захотів танцювати з ними, хоча розумів, я ж танцюю сучасні танці, а тут народні – складніші набагато. Хочу сказати, що Олександр Любомирович не просто мене прийняв у свій колектив, він дав мені набагато більше – можливість виступати й танцювати.
- Не всі знають, про твої досягнення, розкажи детальніше?
- У танці мене привела мама – Олена Харченко, керівник танцювального клубу міста Слов’янськ «ГРАНД», знаний хореограф. Саме їй я завдячую всіма досягненнями та перемогами: майстер спорту України зі спортивних танців на візках; володар ІІІ місця на чемпіонаті Європи у Празі (2022р.), зі спортивних танців на візках у стилі комбі з моєю партнеркою Сніжаною; володар І місця та ІІ місця у Global talent (м. Львів, 2022 р.) з сучасної хореографії соло; володар ІІ місця у Кубку в Польщі(2022 р.) з партнеркою Сніжаною.
Для нас стало відкриттям, що тут не тільки красиве й затишне місто, але й люди. Міський голова Василь Андрієшин та начальник відділу культури Тетяна Зорій допомогли з організацією танцювальної студії «ГРАНД » у ПК «ПРОМЕТЕЙ». Сьогодні в нас займається 20 дітей. Учасники АНТ «Вихор» та ЗАТ «Дивоцвіт», як і їх наставник, прийняли мене дуже добре. Я вдячний за можливість танцювати, виступати і розвиватися.
Для мене найбільша цінність – можливість розвитку в хореографічному та спортивному напрямках. Хочу навчатися і себе випробовувати, адже народні танці для мене це щось нове.
- Які плани на майбутнє?
- Проживати й розвиватися постійно в танцювальному напрямку. Ми хочемо й будемо наближати перемогу, працюючи на культурному фронті. Зараз готуємо на 25 грудня звітний концерт. Тож запрошую усіх познайомитися з нашими танцями.
Я відчуваю вдячність за те, як нас гарно зустріли, допомогли з облаштуванням, надали можливість розвитку. Всі, кого ми зустрічали, робили для нас все можливе. Не можна тепер все кинути, треба до кінця танцювати!
