Продовжуючи нашу тему знайомства із органами влади та населеними пунктами Бурштинської громади ми розпочинаємо анонсовану у минулому номері серію інтерв’ю зі старостами сіл. У цьому номері пропонуємо вашій увазі розмову зі старостою села Задністрянське Богданом Мазуриком.– Богдане Михайловичу, наскільки неочікуваною чи то прогнозованою була пропозиція від голови громади очолити Задністрянський старостинський округ?
– Перш за все, ця пропозиція виникла вже після перемоги Василя Михайловича. Сталося так, що в ході виборів він просив його підтримати. Я його підтримав і після перемоги він запропонував очолити округ. Ми з Василем Михайловичем добре знайомі, тож якось зійшлися у цьому питанні, погодились на співпрацю і все вийшло.
-Як жило село Задністрянське до входу у ОТГ? І чи змінилось щось після 25 жовтня 2020 року? Чи доцільна така децентралізаційна реформа?
– Село не бідувало. Бюджет Задністрянська в останні роки наближався до 1 мільйона 300 тисяч гривень. Наразі відбувається тільки процес становлення нової громади, тож важко щось говорити конкретно. Після створення громади нас у сільській раді працює двоє – староста і діловод. До цього часу працювало п’ять чоловік. Тож сьогодні трохи важче. Також я переконаний, що до конструкції побудови старостинських округів необхідно буде ще повертатися, адже вже бачу, що це не оптимальний варіант. До прикладу, досі у нас була людина, котра прибирала сміття із наших 18 сміттєвих ящиків, котрі розташовані по селі і в сквері. А сьогодні це нікому робити. Це не зовсім правильно. Звичайно, ми знаходимо тимчасове вирішення цієї ситуації, але так довго бути не може. І голова громади це розуміє. Як і зрозумів нашу проблему із ремонтом вулиці Дениса Січинського, яку ми спільно відремонтували одразу після створення громади. Аналогічна ситуація була із освітленням, котре ми теж спільно доробляли вже в грудні, під кінець року. Нам вдалося поміняти лампочки, подекуди доставити світильники. Сьогодні працюємо над озелененням центральної частини села.
– Розкажіть будь ласка про основні проблеми чи то потреби села Задністрянське на сьогодні? Що б хотілося зробити чи то покращити вже у цьому році?
– На сьогодні для мене у селі пріоритет – це дороги. Ми мусимо якось їх хоча б відремонтувати, відвести воду, убезпечити від подальшого руйнування, прибрати перешкоди з узбіччя щоб вода сходила. Ці роботи включені у програму, яку планують фінансувати з екологічного фонду Бурштинської міської ради вже у цьому році.
– А що буде із комунальним підприємством, засновником якого була сільська рада?
– Сьогодні все це перейшло на баланс Бурштинської міської ради і підприємство перебуває у процесі ліквідації. Триває процес укладення договорів жителів Задністрянська вже із КП «Житловик» на водопостачання, водовідведення та вивіз сміття.
– Ще щодо доріг. Через село проходить траса державного значення. Минулого року, та вже і цьогоріч на тій дорозі гинули люди. Якось намагатиметеся змінити ситуацію?
– Те, що люди гинуть – велика проблема. Але це стається не з вини дорожних служб чи влади. В переважній більшості винні самі люди. Адже є пішохідний перехід. Він освітлений. Тож варто вже навчитися дорогу переходити там, де на це є умови. На жаль, у нас ще звикли ходити там, де хочуть – є стежина до зупинки поїзда і одразу з тої стежки йдуть на дорогу. Так не можна. Єдине, що ми будемо робити – звернемося до Служби автомобільних доріг із проханням посунути той перехід до самої стежини. Але, самі розумієте, є норми, правила. Не все від нас залежить.
– Від Задністрянська у громаді є два представники – ви у виконавчому комітеті та депутат у раді. Як складається ваша співпраця?
– На початках все було не надто добре, але вийшло так, як вийшло. Тепер намагаємося спільно відстоювати інтереси села. Думаю, про якісь конкретні речі ще рано говорити, але вважаю нашу співпрацю конструктивною та сподіваюся на ще більше її покращення. А інакше і не може бути, адже мусимо разом працювати на благо села.
– Зовсім нещодавно у вас в селі відбулись збори, на яких обговорювали питання реорганізації освітньої мережі у громаді.
– Так, одразу на другий день після інтерв’ю голови громади Василя Андрієшина на обласному телебаченні, біля сільської ради зібрались люди, котрі категорично проти перетворення нашої школи у гімназію. Адже всім зрозуміло, що це друга ступінь і учнів старших класів необхідно буде довозити до Бурштина. Люди цією пропозицією не задоволені. Після обговорення ми вирішили захищати школу і відстоювати її нинішній статус. Адже вважаємо сумнівною ту економію коштів, бо дітей все одно потрібно возити. Це теж не дешево. Натомість нашій школі, згідно нинішніх формул і розрахунків, не вистачає 55 тисяч гривень на фінансування. Вважаю, що це не такі великі кошти. Наразі у громаді з нами погодились і ми після всього цього маємо залишитись ліцеєм. Так, ми трохи не дотягуємо до наповнюваності класів, але сподіваємося на краще. На сьогодні у школі Задністрянська вчиться 168 учнів. А до 16 років у нас в селі є 230 дітей (разом із дітьми дошкільного віку).
– Наскільки енергозатратна ваша школа?
– Справді, енергоносії нам обходяться не дешево. У зимові місяці ми платимо більше 200 тисяч в місяць. Але чи станемо ми менше опалювати школу, якщо вона матиме статус гімназії? Звичайно ні, адже система для цього не пристосована. Немає жодного крану, який можна перекрити. Усе опалення ще робилось у радянські часи, коли того ніхто не рахував. Всі труби там вже необхідно чистити, або й міняти, бо не дуже того тепла й чути взимку. Така сама ситуація і в приміщенні садочка. Ці проблеми теж мусимо вирішити. Але не поправити, а збудувати нову котельню біля школи, зробити реконструкцію опалення у самих приміщеннях. От тоді можна буде економити. Трохи краща ситуація з теплом у амбулаторії, де була можливість поміняти систему опалення.
Зараз все опалення під’єднане до однієї труби. Діти пішли на дистанційку, газ у котельні скрутили, температурний режим понизили, а в амбулаторії холодно. Ну і гріти саму амбулаторію теж не резон. Тож для медичного приміщення треба ставити окремий котел. Те приміщення не велике.
– До слова, змінилася у вас і система надання медичних послуг. Чи задоволені люди? Як воно зараз виглядає?
– Справа у тому, що послуг не зменшили. Змінились тільки графіки їх надання. Якщо сімейний лікар був у нас весь день, то тепер він у нас тільки половину дня: в парні дні – до обіду, а в непарні дні – після обіду. Але він кожен день є. Аналізи крові також роблять, але у нас колись була лабораторія, а тепер у вівторок та четвер йде зранку забір аналізів, машина їх везе у Бурштин, а після обіду електронною поштою приходять всі аналізи. Я думаю, що з часом люди звикнуть.
І з укладенням декларації з сімейним лікарем теж розберуться.
– Традиційне питання – про спорт, а в основному про його наймасовіший вид – футбол. Чи говорили ви вже з футболістами? Команда у селі буде?
– На сьогоднішній день весь спорт відійшов на другий план. Ситуація з коронавірусом все розставила так, що спорт зараз не головний. Чи буде команда грати – думаю, що буде. Як буде грати – це вже інше питання, адже зараз все впирається в кошти. Навіть за заявку на чемпіонат, за оплату арбітражу, за виїзди команди треба платити. А щоб команда грала добре – треба платити ще й футболістам. Наразі таких коштів немає. Адже оплата послуг футболістів це вже більше справа бізнесу. Проте, думаю з роками щось зміниться, буде прийнятаякась загальна програма з фінансування спорту у громаді, буде загальне бачення та бажання щось змінити. Також знаю, що скоро у громаді будуть змагання з міні-футболу. У нас для цього є майданчик, відкритий у минулому році за сприяння програми від ФК «Шахтар» («Давай, грай» – ред.), на майданчику займаються діти, є футбольний гурток. Думаю, ми візьмемо участь у цих перших змаганнях громади з міні-футболу.
Взагалі ж, я не схильний до того, щоб розвивати чи відновлювати якусь одну галузь. Вважаю, що треба потрохи працювати над усім: дуже б хотілося відновити інфраструктуру на великому стадіоні. Відновити велодоріжку. Там маса дітей на роликах та скейтах могла б відпочивати. Зараз вони їздять по дорогах. Зокрема використовують для цього дорогу на Бовшів. По культурі – у нас теж є гуртки, але у нас в Будинку культури є ще невеликий зал, який хотілося б відреставрувати і проводити там різні заходи для дітей та молоді. Як от дискотеки. Тож, вважаю, з часом все будемо змінювати, покращувати.
– У вас зараз немає художнього керівника у Будинку культури. Чому?
– Так якось склалося. Гуртки є, а керівника немає. Зараз, попри карантин, воно якось ще переносимо, але так довго бути не може. Карантин закінчиться і люди знову підуть до «клубу». Мусимо це владнати.
– А що у Задністрянську із очисними спорудами. Чи не вважаєте ви саме це проблемою номер один сьогодні?
– Це дуже болюча тема. Сказав би більше – життєвонеобхідна. Так вийшло, що спочатку у нас був проєкт на систему біологічної очистки «Біотал». Проте наразі у нас стоїть «Джерело 200». І, скажу відверто, воно не дуже ефективне. Тож мусимо думати над вирішенням цієї проблеми. Мусимо або ремонтувати те, що є, або класти інше. Це теж можна фінансувати з екологічного фонду, проте на цей рік у фінансування цей проєкт не включено. Ми обов’язково готуватимемо такий проєкт на наступний рік, або ще на друге півріччя цього року. Я більше прихильник ставити нове ефективне обладнання аніж ремонтувати те, що є. Скажу чесно, вважаю, що тут необхідно ставити «Біотал 100». Потужнішої системи очистки нам наразі не потрібно. Вартість такого обладнання на сьогодні складає 3 мільйони гривень.
– В чому ви бачите головну сьогоднішню проблему українського села?
– В невідворотних руйнівних процесах. Люди хочуть жити краще. Хочуть користуватися якісними послугами, хочуть мати кращі умови. На жаль, нині наша держава цього їм забезпечити не може. Тому люди тікають. Переважно за кордон. А звідси і витікають всі інші проблеми –відсутність молоді; відсутність роботи; занепад сільського господарства, економіки та промисловості. Занепад села.
Сільська продукція зараз є дороговартісною. Не кожен може її собі дозволити, але і не кожен може дозволити собі займатися сільським господарством. Це надзвичайно дорого. У такі умови зараз поставлена вся Україна. Як це вирішити? Це все має вирішувати центральна влада. Вона має створювати ці умови. І чим швидше, тим краще.
– Дякую вам за змістовну розмову і бажаю успіхів у цій нелегкій праці.
Розмовляв Володимир Капусняк